Нині дедалі більше виникає розуміння, що традиційні методи лікування психіки та поведінкових розладів не усувають першопричину проблеми, що міститься в особистості хворого. Поширені рецептурні ліки не прибирають проблему, а лише роблять її не настільки явною, тимчасово заглушаючи симптоми.
Оскільки звичайне лікування явно не справляється зі своїм завданням, безліч людей шукають альтернативні методи, щоб розв’язати свої проблеми і жити повноцінним життям. Одна з таких альтернатив – психоделічна терапія, яка на Заході швидко стає популярним способом уже не в “підпіллі”, а в провідних наукових інститутах.
Термін “психоделік” утворений двома грецькими словами: психе – дух, душа, і дилос – проявляє, таким чином створюючи значення “проявляє дух”. І хоча термін “психоделічна терапія” (ПТ) з’явився тільки у 20 столітті, в ній немає нічого нового. Психотропні рослини вважаються священними у багатьох корінних народів, які використовували їхні психоделічні властивості в духовних і цілющих цілях протягом тисячоліть.
У 1950-х – 60-х роках дослідження психоделічних речовин спонсорувалися урядами багатьох країн. Наприклад, уряд США в період з 1953 по 1973 рік витратив чотири мільйони доларів на фінансування ста шістнадцяти проєктів з вивчення LSD, у яких брали участь понад сімнадцять тисяч суб’єктів. Американська психіатрична асоціація проводила з’їзди, присвячені LSD.
Ці дослідження призвели до створення психолітичної психотерапії (з малими дозами препаратів) і психоделічної (з високими дозами). Під час психолітичної терапії, терапевт спілкується з пацієнтом, допомагаючи йому краще орієнтуватися в тому, що йому відкривається. Малі дози дають змогу не надто змінювати стан свідомості пацієнта і дають йому можливість проникати глибше у свій підсвідомий розум.
У сеансі психоделічної терапії виникає значний змінений стан свідомості з розширеним просторово-часовим сприйняттям, що має глибокий трансперсональний і трансформаційний ефект. Оголюються і стають доступними терапії глибинні внутрішні конфлікти, витіснені психічні травми і невирішені проблеми, що перешкоджають гармонійному життю індивіда. Це призводить до перегляду системи внутрішніх цінностей, стійких і позитивних психологічних змін.
Розвиток психоделічної та психолітичної психотерапії тривав аж до 80-х років, коли внаслідок зростання наркоманії використання психоделіків потрапило під заборону, зокрема й у медичних цілях. Після десятиліть заборон, кілька років тому в багатьох країнах поновилися дослідження терапевтичного застосування психоделічних препаратів, зокрема в університетах Гарварду, Єля, Балтимора, Лос-Анжелоса, Арізони, Атланти та Нью Мексико в США, Цюріха та Базеля у Швейцарії, у спеціалізованих медичних центрах у Чехії, Нідерландах, Данії, Англії, Австрії, Канаді, Ізраїлі.
Ці дослідження демонструють безпеку, відсутність звикання та високу ефективність клінічно контрольованого застосування психоделічних препаратів у лікуванні багатьох порушень психіки та у зміні тих негативних особистісних характеристик пацієнтів, які й створюють умови для появи психічних розладів, таких як депресія, тривога тощо. (див. огляд Nutt D. et al, 2020). Науковці доводять, що більшість психоделічних препаратів не слід відносити до наркотиків (таких як героїн, крек, опіум), оскільки вони не створюють хімічної залежності, а їхню заборону у 80-х роках обґрунтували браком досліджень.
Доктор Роберт Кархарт-Гарріс, голова Центру психоделічних досліджень Королівського коледжу в Лондоні, зазначає: “Не дивлячись на рекордне збільшення призначуваних психіатричних препаратів, це не впливає на рівень психічних захворювань – насправді він зростає, а не знижується, – тож очевидно, що щось іде не так. Я дуже сподіваюся, що розвиток психоделічної терапії матиме революційний вплив на охорону психічного здоров’я, повернувши компонент “турботи” і, в результаті, трансформуючи суспільства і системи.”
“На сьогоднішній день вивчається вплив класичних психоделіків, як псилоцибін і ЛСД, на проблеми з настроєм, до яких відносяться депресія, екзистенціальний дистрес, пов’язаний з серйозними захворюваннями, і вживанням психоактивних речовин”, – пояснює доктор Альберт Гарсіа-Роме, інструктор у Центрі психоделіків та дослідження свідомості, який відкрився у вересні 2019 року в Медичному університеті Джона Хопкінса в Балтіморі. “У кожній із цих галузей ми отримали швидкі та багатообіцяючі результати, завдяки невеликим дослідженням, які наразі тривають у більших розмірах в Університеті Джона Гопкінса і в усьому світі”, – каже Гарсіа-Роме.
Дослідження в Університеті Сан-Франциско в Каліфорнії спрямоване на тестування псилоцибіну на предмет дистресу в пацієнтів зі СНІДом, а в Університеті Джона Гопкінса, на додачу до псилоцибіна, досліджують терапію, до якої включено МДМА (психоактивна речовина відома як екстазі), за посттравматичного стресового розладу та анорексії. Повідомляючи про зміни поглядів і розвиток досліджень, у 2017-18 роках FDA надало МДМА та псилоцибіну статус “проривної терапії”, що дає змогу прискорити аналіз і розробку препаратів, через їх здатність лікувати важкі психічні стани.
“Ця терапія – нова парадигма в галузі психіатричного лікування”, – говорить доктор Метью Джонсон, заступник директора Американського дослідницького центру. “Ліки є джерелом досвіду і терапевтичного процесу, з якого людина отримує певні знання. Багато в чому таке лікування схоже на глибинну психотерапію, викликану прийомом ліків”, – пояснює Джонсон.
За словами доктора Стівена Росса з Університету Нью-Йорка, пацієнти, які страждають на рак, отримавши лише одну дозу псилоцибіну, відчували негайне та сильне зменшення рівня тривожності й депресії, і ці поліпшення тривали щонайменше шість місяців.
Розглянемо ефективність психоделічної терапії на прикладі псилоцибіну, діючого компонента “магічних грибів”.
- Ефект анти-“зомбі”
Замість горезвісного побічного “зомбі”-ефекту (який трапляється під час вживання ліків, що базуються на зворотному захопленні серотоніну), під час сеансів терапії, що включають псилоцибін, емоції навпаки “розширюються”, а не ціпеніють. “Люди зазвичай повідомляють, що сильніше відчувають зв’язок із життям, а не відчуженість від нього”, – зазначає Кархарт-Гарріс. “У більшості звичайних ліків безліч побічних ефектів, і якщо вони працюють, то роблять це шляхом придушення емоційного діапазону людини. У психоделічної терапії безліч переваг: її ефект може бути помітний вже після одного або двох сеансів (на відміну від психотерапії або звичних препаратів, результат яких може проявитися лише за тижні й місяці) за мінімальної токсичності, і люди можуть і далі почуватися добре протягом тривалого часу після того, як препарат уже покинув організм. Іноді можливе повне перетворення їхнього почуття благополуччя і задоволеності життям”.
- Розвиток самовідчуття
“Поточне дослідження ефективності та безпеки психоделічної медицини справді має багатообіцяючий вигляд”, – зазначає доктор Міхаліс Кірацус, психіатр-консультант у фонді South London and Maudsley NHS Foundation Trust, що спеціалізується на психічному здоров’ї. Кірацус стверджує, що “суб’єкти, які приймають псилоцибін, повідомляють про великі зміни в їхньому звичайному відчутті себе, відомого як саморозчинення”. Цей ефект може потенційно використовуватися для усунення специфічного набору симптомів, як-от надмірне самофокусування при депресії.
- Просвітлення
Помітний також ефект просвітлення. “Це глибоко вкорінений духовний досвід, який пов’язує людей із самими собою, з оточуючими, зі всесвітом, – каже доктор Алан К. Девіс, доцент у Дослідницькому центрі США, який також веде сеанси психоделічної терапії. – Цей ефект також може охоплювати такі речі, як психологічні інсайти – це коли хтось отримує нову інформацію або усвідомлює щось пов’язане з ним, навколишнім світом або минулим досвідом”.
“Нагадаємо, що це ліки не для щоденного прийому, – наголошує Девіс. – Це ліки, які люди приймають двічі під час терапії. І факт того, що ми спостерігаємо довгострокові результати, порівняно з ліками, які потрібно приймати довічно, досить примітний”.
4 Терапевтичний ефект.
Психоделічна терапія – досить швидкий спосіб зцілити психотравми, прийняти самого себе і відчути включеність у світ, відповісти собі на запитання “Навіщо я потрібен цьому світу?”. Таку швидкість забезпечують два важливі чинники: зняття захисних бар’єрів психіки та глибше сприйняття переживання. Іноді можна “згадати” весь прожитий досвід, включно з перинатальним періодом у мами в животі. Досвід ПТ дозволяє на короткий час побачити загальну картину буття, відчути взаємозв’язки світу. Це дає відчуття внутрішнього стрижня, завдяки якому людина навіть у складній життєвій ситуації “не ламається”, а продовжує рух. Побачивши себе «зі сторони» і в приймаючій позиції, людина знаходить безліч нових шляхів, які раніше вона не помічала.
ПТ впливає на корінь проблем (прийняття себе), а не бореться з симптомами і наслідками. Замість набору готових відповідей, людина знаходить внутрішній компас, який завжди допоможе їй прийняти правильне для себе рішення і розставити пріоритети. Значна частина проблем одразу перестає хвилювати пацієнта, для інших завдань він розуміє загальний вектор вирішення. Завдяки цьому на несвідомому рівні людина досягає значного психічного прогресу протягом року після глибокого сеансу.
Сам по собі одноразовий сеанс із використанням психоактивних речовин навряд чи вирішить усі проблеми людини. Тому на додачу до сеансу необхідно додати попередню психотерапевтичну роботу з дослідженням життєвої ситуації людини, відпрацюванням обмежувальних переконань і створенням довірчих стосунків між терапевтом і пацієнтом. Ця робота знижує ризики негативних переживань під час сеансу і дає змогу глибше прожити досвід. Важливим є також подальший супровід терапевтом пацієнта у форматі підтримуючої психотерапії, що допомагає усвідомити й розпакувати ті відкриття, які здійснив пацієнт, і трансформувати їх у нові звички та поведінку.
За матеріалами vogue.com.au, tgraph.io.
Центр Експіо – перший і єдиний лікувальний заклад в Україні, який офіційно проводить психолітичну та психоделічну терапію в клінічних умовах з використанням кетаміну.
Увага: виготовлення, володіння, розповсюдження та прийом психоделічних наркотиків поза медичними показаннями тягне за собою кримінальну відповідальність як на території України, так і в більшості країн світу. Самостійний прийом психоделіків пов’язаний із ризиком для здоров’я.
Додаткова інформація про психоделічну терапію:
Психоделическая психотерапия: Инсайты за 25 лет исследований. Вильям Ричардс, PhD. Школа Медицины Джона Хопкинса.
“Психоделічна терапія”. Як галюциногени можуть побороти депресію.
Психоделічна терапія з позиції доказової медицини – психіатр Олександр Лебедєв (Каролінський Інститут, Стокгольм, Швеція)