Кетамінова терапія – новий багатообіцяючий напрям у лікуванні розладів психіки, поведінки та больових синдромів. Ще в 70-х роках минулого століття в науковій літературі вперше з’явилися повідомлення про кетамін як про лікарський засіб, що має терапевтичний вплив при депресіях.  Однак лише 15 років тому вчені повернулися до активного вивчення цих властивостей кетаміну, оскільки традиційні антидепресанти на той час вичерпали свій потенціал. Як відомо, ці ліки починають чинити ефект лише через кілька тижнів або навіть місяців після початку прийому, та й взагалі їхня ефективність останнім часом піддається сумніву. Так, у 2010 в солідному медичному журналі JAMA опубліковано дані про те, що багато популярних антидепресантів у більшості випадків (за слабких або помірно виражених депресій) працюють анітрохи не краще за звичайні плацебо. На противагу їм, навіть одноразова ін’єкція кетаміну зазвичай чинить значний і швидкий антидепресивний вплив на пацієнтів зі стійкою депресією, що не піддається іншим лікам.

У березні 2019 р. американське управління з контролю за ліками (FDA), що є прикладом для більшості інших країн, схвалило використання кетаміну для лікування депресії, а в грудні 2019 року це саме зробила і Європейська комісія.  За словами Рональда Думана (Ronald Duman), професора психіатрії та нейробіології Єльського Університету, “Відкриття швидкого терапевтичного ефекту кетаміну під час лікування резистентної депресії – це найбільший прорив у науковому вивченні депресії за минулі півстоліття”. Тому кількість центрів кетамінової терапії в усьому світі швидко збільшується і сьогодні тільки в США їх уже кілька сотень.

Слідом за використанням у разі депресії, з’явилися наукові дані щодо ефективності застосування кетаміну в разі підвищеної тривожності, посттравматичного стресового розладу (ПТСР), обсесивно-компульсивного розладу (ОКР), емоційного вигорання як різновиду хронічного стресу,  у разі тривалих больових синдромів (які часто мають психосоматичне походження), таких як мігрень, фіброміалгія, ревматоїдний артрит тощо, а також у разі бронхіальної астми, алкогольної та наркотичної залежностей та інших патологій.

Особливо важливо, що під час лікування пацієнти, здатність яких до інтелектуальної діяльності та навчання за розладів психіки і болю часто знижена, стають більш сприйнятливими до психотерапії. Виникає важливий період, протягом якого можна ефективно працювати з хворим над досягненням тривалої ремісії. Варіюючи дозування, можна досягати зміненого стану свідомості з розширеним просторово-часовим сприйняттям, що має глибокий трансперсональний і трансформаційний ефект. Оголюються і стають доступними терапії глибинні внутрішні конфлікти, витіснені психічні травми і невирішені проблеми, що перешкоджають гармонійному життю індивіда. Це призводить до перегляду системи внутрішніх цінностей, стійких і позитивних психологічних змін.

Сеанс кетамінової психотерапії депресії в нашому центрі. 

Як пишуть Роналд Гріффітс і Чарлз Гроб, провідні дослідники університету ім. Джона Хопкінся у США, “За лічені години речовини, що змінюють свідомість, можуть спричиняти глибокі психологічні зміни, досягнення яких на кушетці психотерапевта можуть зайняти десятиліття”. Пацієнти стають більш упевненими в собі, своїх можливостях і своєму майбутньому, менш тривожними та невротизованими, більш врівноваженими, емоційно відкритими та самодостатніми. У них знижується рівень внутрішньої напруженості, дискомфорту, емоційної ізольованості, підвищується самооцінка, з’являється тенденція до подолання пасивної позиції, підвищується творча активність.

У людини змінюються розуміння сенсу життя і погляди на власне “Я” та навколишній світ, життя і смерть, розширюється духовний обрій, поліпшуються взаємовідносини з іншими людьми, починається особистісне зростання і самопізнання.

Саме цей аспект ми, як і багато вчених, вважаємо головним у механізмах дії кетаміну. Сьогодні в науковому світі зростає розуміння того, що лікувальний ефект кетаміну, як і інших психоактивних препаратів, виходить за рамки стандартного фармакологічного впливу на механізми мозку, властивого звичайним антидепресантам. Дослідники вважають, що психоактивні препарати впливають як “каталізатори”, “тригери” або “неспецифічні підсилювачі” процесів у підсвідомості, а не просто як ліки (Grof S., 1979; Metzner 1998). На думку Елі Кольпа, директора інституту кетаміну в США, “стан дисоціації [змінений стан свідомості, спричинений кетаміном] не є небажаним побічним ефектом, але фактично є психологічною причиною довготривалих ремісій” під час лікування депресії (Kolp E. et al., 2014), а дослідницька група Карлоса Зарате, провідного експерта у сфері кетамінової терапії американського національного інституту психічного здоров’я, прямо показала, що чим глибший дисоціативний стан виникає в пацієнта під час сеансів, тим кращий результат від застосування кетамінової терапії.

Дослідження лікувального застосування цих властивостей кетаміну розпочалися за кордоном у 50-х роках минулого століття і призвели до створення кетамінової психотерапії (ketamine-assisted psychotherapy) у варіантах психолітичної (з малими дозами препарату) і психоделічної (з високими дозами).  Сучасні дослідження демонструють безпеку, відсутність звикання та високу ефективність клінічно контрольованого застосування кетаміну та інших психоактивних препаратів у лікуванні багатьох порушень психіки та у зміні тих негативних особистісних характеристик пацієнтів, що створюють умови для появи психічних розладів, таких як депресія, невроз, тривога тощо (див. огляд Nutt D. et al, 2020).

Тому спрощене застосування кетаміну, призначення його без психотерапії як звичайного психотропного препарату, призводить до втрати основного потенціалу кетамінової терапії, а її ефект менш тривалий. Нам зрозумілі причини такого спрощення – адже далеко не всі психіатри і психотерапевти володіють необхідними знаннями і досвідом у роботі зі зміненими станами свідомості, подібними до того, що викликає кетамін. Особливо важливо правильно вивести людину зі стану дисоціації, не допустити негативних психологічних наслідків цього стану, що може виникати в разі неконтрольованого, самостійного використання препарату або некомпетентності лікаря.

У цьому аспекті кваліфікація керівника центру “Експіо”, кандидата медичних наук Владислава Матреницького, є однією з найвищих в Україні, оскільки він багато років вивчає і застосовує в лікувальній практиці змінені стани свідомості, зокрема ті, що виникають у східних психофізіологічних практиках, і сертифікований як трансперсональний¹ психотерапевт європейського регістра міжнародною асоціацією EUROTAS (Відень). Сеанси кетамінової терапії проводяться в суворій відповідності до протоколів американської психіатричної асоціації.

Перед сеансом ви пройдете ретельну співбесіду з метою визначити, чи показано вам лікування кетаміном. Це включає обговорення вашої медичної та психологічної історії, діагностику вашого психічного стану і заповнення низки психологічних тестів.

Сеанс кетамінової терапії проходить у формі внутрішньовенного краплинного введення препарату. Протягом від 40 хвилин до півтори години хвилин після початку введення кетаміну ви перебуватимете у зміненому стані свідомості.  Деякі зміни сенсорного сприйняття, мовлення та просторової орієнтації можуть тривати до 5 годин. Завдання лікаря – контролювати ваш тілесний і фізичний стан і допомагати вирішити психологічні проблеми, що лежать в основі порушень вашого здоров’я.

Сеанс кетамінової психотерапії військового з ПТСР у нашому центрі

У процесі терапії можуть відтворюватися і проявлятися забуті, пригнічені або витіснені негативні емоції, пов’язані з вашим травматичним досвідом. Це може призвести до сильних афективних переживань, які є частиною лікувального процесу і регулюються психотерапією. Після сеансу проводиться обговорення ваших переживань та інсайтів у процесі терапії і тестується повнота відновлення вашого психічного стану.

Курс лікування, як правило, складається з 4-6 крапельниць із мікродозами кетаміну, які вводять 1-2 рази на тиждень, а в разі больових синдромів – щодня. Позитивний ефект кетамінової терапії не обмежується тим невеликим періодом часу, в якому людина перебуває під впливом препарату. Ефекти кетаміну зберігаються зазвичай 3-5 тижнів після курсу, іноді до 12 тижнів за низьких дозувань препарату та більш тривалий час за високих, психоделічних дозувань.

Спостереження показують, що лікувальний процес триває в наступні дні, тижні і навіть місяці після завершення курсу терапії. Іноді тільки через подальші, відтерміновані процеси інтеграції, у підсвідомості спонтанно формуються нові особистісні характеристики та перспективи, інше усвідомлення світу і себе, нові моделі поведінки.

 У кетаміну практично немає побічних ефектів, оскільки препарат має незначну токсичність. Найчастіше пацієнти під час сеансу відзначають стан умиротворення, зникнення страху, душевний спокій або піднесення. Іноді виникають відчуття тепла, легке сп’яніння або занепокоєння, тимчасові головні болі або сухість у роті, нудота, невеликі порушення зору або координації рухів, коливання артеріального тиску. Все це зникає невдовзі після припинення крапельниці. Через ризик нудоти і блювоти рекомендується утриматися від їжі і пиття протягом щонайменше протягом 3 годин, що передують сесії.  Ми уважно спостерігаємо за реакціями пацієнта і надаємо всю необхідну психологічну та медичну підтримку під час сеансу і в наступні дні. Не дозволяється керувати автомобілем і небезпечними механізмами протягом 24 годин після сеансу. Необхідно повертатися додому із супроводжуючим.

Ми рекомендуємо використовувати кетамінову терапію тільки в поєднанні з психотерапією, і розвиваємо свою методику – трансперсональну кетамінову психотерапію. Наш підхід до психотерапії та принципи інтегративного лікування викладено на нашому основному веб-сайті.

Наукові публікації про кетамінову терапію:

Кетамін для лікування психічних розладів та розладів, пов’язаних із вживанням психоактивних речовин: комплексний систематичний огляд

Кетамін у терапії депресій (огляд сучасних даних)

_______________

¹Трансперсональна психотерапія – це напрям у сучасній психотерапії, що досліджує терапевтичні можливості надособистісних станів свідомості. Ця течія ґрунтується на уявленні про можливість використання глибинного потенціалу трансперсонального рівня психіки для особистісного зростання й оздоровлення завдяки реалізації незадоволених і нереалізованих “заборонених” бажань людини, подолання негативних наслідків перинатального періоду життя, психотравмувальних подій, звільнення глибинних потенціалів.