Причини
.
Депресія (від лат. depressio – придушення, пригнічення) – розлад психіки, що характеризується патологічно зниженим настроєм із негативною, песимістичною оцінкою себе, свого становища в навколишній дійсності та свого майбутнього. У людей у цьому стані зазвичай втрачається здатність переживати радість, виникає туга, тривога, дратівливість, нерішучість і песимізм аж до відчуття безглуздості життя. На рівні тіла часто з’являється рухова загальмованість, порушення сну й апетиту, слабкість, зниження сексуальної потреби, порушення обміну речовин і різні нездужання.
Згідно з медичною статистикою, близько 100 млн. жителів нашої планети щорічно виявляють ознаки депресії, що вимагає професійної допомоги. Цей стан став однією з провідних причин порушень здоров’я і працездатності в Західному світі, і незабаром депресія може посісти друге місце після ішемічної хвороби серця серед захворювань, що призводять до інвалідності.
Гострий стрес, пов’язаний із втратою близької людини або важливих стосунків – одна з основних причин розвитку депресії протягом наступного року. До цього стану призводить і хронічний стрес, викликаний неврегульованими внутрішньо- і міжособистісними конфліктами, нездатністю пацієнтів відкрито, спонтанно і в потрібний момент висловлювати свої негативні емоції. Згодом це породжує безнадійність, безпорадність, безсилля, призводить до пасивності та зменшення діяльності. Тому депресія означає злам раніше сформованої стратегії психологічного захисту в складній життєвій ситуації.
Депресію, що розвивається внаслідок стресогенних подій життя та зумовлених ними переживань, називають реактивною, оскільки вона виникає як реакція на деяку зовнішню подію. В інших випадках, коли очевидну причину цього захворювання виявити не вдається, депресію називають ендогенною – “такою, що відбувається зсередини організму”, хоча, на нашу думку, невиявленим може бути тільки глибоко витіснений у підсвідомість внутрішньоособистісний конфлікт. Також депресія може виникати як вторинний супутній стан за важких органічних (соматичних) захворювань.
Вченими встановлено, що передумови для виникнення депресії в дорослих людей створюються ще під час вагітності та пологів, а особливо в дитячому віці як наслідок частого або тривалого позбавлення життєво важливих потреб – у піклуванні, харчуванні та любові. Дитяча психотравма, фізичне або сексуальне насильство також може стати фактором ризику розвитку депресії в дорослому віці, особливо у відповідь на додатковий стрес.
Саме тому лише фармакологічне лікування депресії – це всього лише тимчасове придушення симптомів. Необхідна глибока, системна психотерапія, спрямована на опрацювання всіх етапів життя пацієнта, які зробили внесок у формування депресивного стану, а також знаходження виходу з поточного стану, розв’язання суб’єктивно нерозв’язних проблем і навчання нових життєвих стратегій.
Різновиди
Спрощуючи складну медичну класифікацію, депресії можна умовно розділити на три види:
– прості – меланхолійні, тривожні, апатичні;
– складні – депресії з нав’язливостями, маренням, суїцидальними ідеями;
– приховані (масковані, ларвовані).
Оскільки приховані депресії особливо складно виявити, вони найчастіше і лежать в основі тілесних захворювань. Психологи вважають, що тілесні симптоми, які проявляються в таких пацієнтів, є захистом від інтенсивної емоції (так званого афекту), яка через особистісні настанови й особливості характеру не допускається до свідомості, внаслідок чого розвивається пригнічена, витіснена депресія. У цьому випадку класичні ознаки клінічної депресії можуть бути незначними або навіть зовсім відсутніми, а пацієнти зазвичай не усвідомлюють свого депресивного стану, тому її ще називають асимптоматичною депресією або dolor occultus – “прихований біль”.
Непроявлена, або підпорогова депресія, яку не помічають у себе представники так званої норми (тобто звичайні люди, які не є пацієнтами психіатрів і психотерапевтів), може охоплювати четверту частину населення, як показали дослідження на “психічно здорових” жителях мегаполісів. За іншими даними, частота таких прихованих депресій перевищує кількість явних у 10-20 разів, і від 1/3 до 2/3 всіх пацієнтів, що спостерігаються у лікарів широкого профілю та вузьких фахівців, страждають на депресію, масковану іпохондричною або соматизованою симптоматикою.
У нашому центрі розроблено авторські діагностичні методики для своєчасного виявлення прихованої депресії.
Небезпека
Депресія значно впливає на якість і перспективи життя пацієнта. Вона може призвести до зниження професійного статусу, вимушеної зміни роботи, розпаду сім’ї і навіть до повної інвалідності.
Також депресії можуть проявлятися в порушеннях харчової поведінки (переїдання і зайва вага або, навпаки, виснаження), безсонні, алкоголізації та зловживанні наркотичними речовинами.
Депресивні та тривожні реакції, будучи типовими та найпоширенішими психічними реакціями на стрес, своєю чергою, сприяють різним патологічним соматичним станам, які тому також можна віднести до психосоматичних.
Сьогодні низка вчених розглядають усю комплексність і значущість психосоматичних зв’язків у медицині, і відповідно всі психосоматичні скарги (або, щонайменше, їхню більшість), як прояв прихованої депресії. Відомий іспанський психіатр Лопес Ібор-старший був твердо переконаний, що психосоматичні порушення в багатьох випадках є депресивними еквівалентами. Згідно з В. Ріфом, депресія, тривожність і соматичні порушення настільки пов’язані один з одним, що їх можна віднести до єдиного розладу.
Це пов’язано з тим, що психологічна відмова від майбутнього, втрата віри та оптимізму призводять до ослаблення імунного захисту і появи домінанти хвороби. Також дослідження показали, що депресії є самостійним фактором ризику щодо ішемічної хвороби серця та асоціюються з її тяжким перебігом, загрожують високою частотою коронарних катастроф і підвищеною смертністю від серцевих хвороб.
Інша серйозна небезпека в тому, що депресивна безнадійність загрожує суїцидальними думками і навіть спробами. Особливо велика небезпека суїциду при поєднанні депресії з хронічним соматичним або неврологічним захворюванням.
Крім того, безнадійність і депресія тісно пов’язані з виникненням онкологічних захворювань. Так, двадцятирічне спостереження 2,018 службовців Західної Електричної Компанії (США) виявило взаємозв’язок депресії та смертності від раку. В іншому епідеміологічному дослідженні брали участь 4,825 літніх людей. Виявлено, що у тих, хто страждав на депресію протягом чотирьох років, на 88% збільшилася смертність від раку.
Дослідники Школи громадського здоров’я Джона Гопкінса Блумберга в Балтіморі протягом 24 років стежили за 3,177 пацієнтами з діагнозом депресії. Вони виявили вищий ризик розвитку раку загалом і статистично значуще збільшення ризику розвитку раку молочної залози.
Такі психологічні механізми розвитку раку докладно розглянуті в книжці директора центру “Експіо”, кандидата медичних наук В. Л. Матреницького “Канцерогенний розум”.
Наявність депресії за будь-яких соматичних захворювань, особливо онкологічних, є серйозним обтяжуючим хворобу фактором, що погіршує прогноз лікування і сприяє рецидиву захворювання. Зокрема, дослідження показують, що хворі з раком на тлі депресії мають знижену кількість імунних клітин-кілерів, гіршу якість життя і менший термін виживання порівняно з пацієнтами без депресивного синдрому. Голландські вчені в 2013 р. встановили, що практично за всіх форм раку тривалість життя пацієнтів, які страждають на депресію, зменшується вдвічі. З іншого боку, зниження депресивних симптомів в онкопацієнтів сприяє їх кращому виживанню.
Дослідниками з кількох зарубіжних онкоцентрів продемонстровано ефективність кетамінової терапії в зниженні депресії в онкологічних хворих. Нами розроблено комплексну програму “Антирак”, під час якої істотно зменшується депресія при онкозахворюваннях і усуваються їхні психологічні причини.
Тож своєчасні діагностика та лікування депресії можуть зберегти здоров’я та життя пацієнта, навіть якщо симптоми поки що незначні!
Сьогодні депресія стає дедалі стійкішою до антидепресантів. Взагалі, ще у 2010 році в солідному медичному журналі JAMA опубліковані дані про те, що багато популярних антидепресантів у більшості випадків (при слабких або помірно виражених депресіях) працюють анітрохи не краще за звичайні плацебо. У 2023 р. дослідження показало, що ефект антидепресантів можна порівняти з впливом фізичних навантажень у формі бігу.
За даними статистики (наприклад, дослідження 2021 року, опубліковане в Journal of Clinical Psychiatry), майже третина пацієнтів “не відповідають” на терапію першої лінії – ефект від призначених антидепресантів відсутній протягом 1-3 місяців після початку лікування. Цей стан називається терапевтично стійкою або фармакологічно резистентною депресією. У 2020 р. було проведено дослідження (Basso et al.), яке порівняло ефективність кетамінової та електросудомної терапії (яку вважають засобом останнього вибору при резистентних депресіях). Встановлено їхню подібну ефективність, проте кетамін одночасно покращує функції мозку, а ЕСТ, навпаки, погіршує.
Річ у тім, що депресія, як і тривога, і пов’язане з ними постійне психоемоційне напруження, сприяє спазму судин мозку та його поганому постачанню кров’ю, внаслідок чого порушуються різноманітні біохімічні процеси в нервових клітинах. Це призводить до хронічних порушень мозкового кровообігу і розвитку дисциркуляторної енцефалопатії, яка загрожує ранньою деменцією (недоумством). Тому ми пропонуємо також можливість проведення кетамінової терапії у складі інтегративної мультимодальної програми реабілітації мозку “Нейрохелп”.
Загалом, кетамінова терапія депресії (зокрема післяпологової) на сьогоднішній день є найпрогресивнішим та найефективнішим методом лікування депресій (див. огляд Alnefeesi et al, 2021).
У центрі “Експіо” впроваджено найсучасніші методи лікування резистентної депресії та ПТСР, багато з яких ми проводимо вперше в Україні – кетамінову терапію, стимуляцію блукаючого нерва, блокаду зірчастого вузла та інші.
Терапевтично-стійка або фармакологично резистентна депресія