Синдром подразненого кишківника (СПК) – це класичне психосоматичне захворювання, що виникає як результат реакції особливого типу особистості на стресові переживання. У міжнародній класифікації хвороб цей синдром належить до рубрики психічних розладів – “соматоформна дисфункція вегетативної нервової системи нижньої частини шлунково-кишкового тракту”.
СПК є однією з найпоширеніших категорій гастроентерологічних порушень. Різні варіанти цієї хвороби діагностують нині у 10-20 % населення планети. Як правило, вона протікає хронічно і може тривати багато років.
Захворювання найчастіше проявляється дискомфортними відчуттями в животі, метеоризмом, болями в животі різної інтенсивності та частоти, розладами випорожнення у вигляді проносів і закрепів, нерідко з виділенням слизу. Ці розлади здебільшого протікають нападоподібно і пов’язані з емоційним станом пацієнта.
СПК часто супроводжує гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, синдром хронічної втоми, фіброміалгії, головний біль, біль у спині.
Дослідження показують, що у значної кількості пацієнтів із СПК зустрічаються такі особистісні риси, як тривожна недовірливість, пунктуальність, педантичність, моралістичність, труднощі у вербалізації своїх емоцій (алекситимія), схильність до обсесивних реакцій, залежність від думки значущих інших. Відзначено частий початок дискомфортних відчуттів у ШКТ ще в дитинстві як реакції на дисфункціональні стосунки з батьками.
Гострий або хронічний стрес, як у випадку багатьох інших хронічних больових синдромів, є зазвичай пусковою ланкою цього захворювання і причиною його рецидивів. Панічний розлад, тривога і депресія трапляються у 50-60 % хворих, причому тривога проявляється вже на початкових етапах хвороби, а депресія приєднується через деякий час. Тому своєчасна та кваліфікована оцінка психічного стану за цієї хвороби є основою успіху лікування пацієнтів.
Науковці наголошують на найтіснішому взаємозв’язку осі “мозок – кишківник” і на необхідності спрямованого терапевтичного впливу як на соматичні, так і психоемоційні ланки СПК. При цьому застосування тільки кишківник-орієнтованих лікарських засобів може призвести лише до тимчасового поліпшення стану і сприяє хронізації хвороби. Тому сучасне лікування СПК включає в себе рекомендації щодо харчування, призначення лікарських засобів і застосування різних методів психотерапії.
Ефективним, з нашого досвіду, є й використання транскраніальної електростимуляції (ТЕС), що сприяє нормалізації перезбуджених відділів мозку, пов’язаних із кишечником.
Показано, що вісцеральні (ШКТ) болі пов’язані з NMDA-рецепторами, на які ефективно впливає кетамін. Також виявлено, що цей препарат здатний знижувати вісцеральну надчутливість. Тому за синдрому подразненого кишківника доцільним є застосування кетаміну спільно з психотерапією і ТЕС.