Два клінічні психологи з США, Стівен Голд та Майкл Кіньонес, які працюють з постраждалими від складної ПТСР (К-ПТСР), поділилися своїм досвідом використання кетаміну в терапії травми. Їхня стаття розкриває парадоксальну природу лікування: дисоціація, яка є симптомом розладу, може стати ключем до одужання.
Проблема сучасної травматерапії
Хоча минуло 40 років з моменту офіційного визнання ПТСР як діагнозу, багато пацієнтів досі не можуть знайти адекватного лікування. У реальних умовах приблизно 50% пацієнтів передчасно припиняють терапію, а деякі навіть відчувають погіршення симптомів.
Що таке К-ПТСР
Складна ПТСР — це синдром, вперше описаний психіатром Джудіт Герман у 1990-х роках, який був офіційно визнаний у класифікації хвороб МКХ-11. На відміну від звичайної ПТСР, К-ПТСР включає не лише типові симптоми травми, але й три додаткові компоненти — стійко негативну самооцінку, проблеми в міжособистісних стосунках та труднощі з регуляцією емоцій.
К-ПТСР частіше виникає внаслідок тривалих травматичних переживань у дитинстві. Це не просто наслідки травматичних подій, а й результат виховання в середовищі, яке не забезпечувало належної психологічної підтримки розвитку.
Нейробіологія травми
Дослідження показали, що як травматичний досвід, так і відсутність безпечної прив’язаності негативно впливають на розвиток мозку, призводячи до аномальних патернів нейронних зв’язків. Це порушує розвиток таких важливих структур, як гіпокамп, мигдалина та кора головного мозку.
Контекстуальна травматерапія
Автори розробили підхід під назвою “Контекстуальна травматерапія”, який враховує, що К-ПТСР виникає не лише через травматичні події, але й через нестачу позитивних впливів у дитинстві. Тому лікування має починатися не з прямого опрацювання травми, а з усунення дефіцитів розвитку — встановлення довірчих стосунків, роботи з негативним самосприйняттям та тренування навичок емоційної регуляції.
Кетамін як лікувальний засіб
Кетамін називають “дисоціативним психоделіком”, оскільки він викликає дисоціативні переживання, такі як деперсоналізація, дереалізація та спотворення часу. Парадоксально, але саме ці ефекти можуть бути терапевтичними.
Кетамін сприяє нейропластичності через створення нових синапсів між нейронами та зростання нових нейронів. Він також змінює функціональні зв’язки між різними структурами мозку, що може допомогти виправити порушені нейронні мережі, спричинені травмою.
Парадокс дисоціації
Автори пояснюють парадокс: хоча дисоціація є основною проблемою при К-ПТСР, кетамін-індукована дисоціація може мати терапевтичний ефект, створюючи емоційну дистанцію, яка дозволяє переживши травму людям зіткнутися з травматичним матеріалом, не відчуваючи перевантаження.
Заспокійливий вплив кетаміну може нейтралізувати звичні труднощі, такі як недовіра, почуття небезпеки та неспроможність витримувати дистрес. Це полегшує безпечне опрацювання травматичних спогадів.
Попередні результати
Клінічний досвід авторів показує вражаючі стрибки в психологічному розвитку та вирішенні травми після відносно невеликої кількості сесій терапії з кетаміном. Вони вважають, що кетамін може радикально скоротити час лікування порівняно з традиційною психотерапією.
Ця стаття демонструє, як розуміння нейробіології травми та інноваційне використання кетаміну можуть відкрити нові шляхи лікування для людей зі складною посттравматичною стресовою розладом.